Law News Губська О.А., к.ю.н., доцент, суддя Київського апеляційного адміністративного суду поділилась своїми спостереженнями щодо судової практики у спорах, пов’язаних з самовільним будівництвом.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» №1817-VIII, який запропонував суттєві зміни та нові правила щодо умов будівельного бізнесу.
Цим Законом внесено зміни до КУпАП, а також законів України «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про землеустрій», «Про фінансово-кредитні механізми й управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «Про благоустрій населених пунктів», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Основним нововведенням стала відміна категорій складності об’єктів будівництва.
До цього часу всі будівельні об’єкти в Україні ділилися на I, II, III, IV і V категорії складності, що було передбачено ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Присвоєння однієї з таких категорій кожному об’єкту лежало «на совісті» проектної організації і замовника будівництва. Для початку будівництва об’єкта III категорії складності достатньо було звернутися до ДАБІ та зареєструвати декларацію про початок будівельних робіт.
Віднесення до категорій складності IV і V регулювалося Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 за №553. Для початку будівництва об’єкта IV категорії складності замовник повинен був отримати дозвіл ДАБІ на початок будівельних робіт.
Такий спрощений підхід до документації, яка була необхідна під час будівництва, призвели до того, що великі будівельні компанії спеціально йшли на правопорушення і занижували категорію складності об’єкта, зазначаючи замість IV категорії — III категорію.
Крім того, щоб не отримувати дозвіл, забудовники розбивали великі житлові комплекси на окремі будинки або черги і починали будівництво за декларативним принципом, реєструючи декларацію як на об’єкти III категорії складності.
Таким чином, ще на початку будівництва архітектурно-будівельна інспекція не мала можливості перевірити достовірність документів, зазначених у таких деклараціях, а отже, не могла запобігти самовільному будівництву. В результаті, такі порушення виявлялися на стадії закінчення будівництва такого будинку, або навіть уже після введення в експлуатацію готового жилого комплексу. Після чого, контролюючі органи на виконання своїх повноважень скасовували декларацію на будівництво вже збудованого будинку або зупиняли проведення будівельних робіт. І заручниками цієї ситуації ставали звичайні люди, які інвестували в будівництво, віддавали останні гроші, але роками не могли вселитися в свою квартиру через умисні протиправні дії забудовника та недосконале законодавство, яке дозволяло такі шахрайські дії.
