Law News Події, пов’язані з перебігом судових процесів щодо оскарження мною рішень ВККСУ і ВРП стосовно проведення конкурсу до оновленого Верховного Суду, змусили зробити те, чого не хотів.
Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Змусили оскаржити указ Президента України про призначення усіх суддів ВС.
Як Ви вже знаєте, допущено 4 умисних порушення, одне з яких стосується порядку обрання усіх суддів.
Звертаю увагу, що Президент України не відповів мені на письмове звернення.
Чому змусили?
Тому, що гарант прав і свобод людини та громадянина написав такий Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, щоб я вимушений був захищати порушене право на справедливий суд, що мало місце під час утворення ВС, у цьому ж суді.
2 суддів ВСУ з числа вже суддів ВС це чудово реалізували.
Скажіть, це чесно?
Ви скажете, а до чого ж тут якийсь трикутник.
Розповідаю, геометрична фігура трикутник має 3 вершини.
Якщо перенести її на площину правідносин, про які написав, то перша вершина – ми, друга – Президент України, а третя – ВРП і ВККСУ.
В очах і діях Президента України, ВРП і ВККСУ цей трикутник виглядає так, що самою найвищою вершиною є гарант дотримання Конституції України.
Я іншої думки. Сама найвища вершина – ми (наші права, свободи людини і громадянина).
У позові спробував пояснити це громадянам мовою, яка була б доступна усім, взявши визначення поняття “гарантія” не з теорії права, а з ЦК України.
Таке визначення відповідає знанням теорії права.
Отже, наш трикутник має такі вершини: боржник, гарант і вигодонабувач.
Частина мотивувальної частини позову.
“На мою думку, Президент визнав за неможливе очікувати рішення суду, яким оскаржувалась перемога 69 конкурсантів, і вирішувати наявність інших порушень Комісії і Ради, котрі на той час ще не стали предметом судового розгляду та стосувались перемоги усіх конкурсантів, керуючись приписамичастини 1 статті 80 Закону.
Цією нормою права встановлено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подань Вищої ради правосуддя, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.
Проаналізувавши приписи Конституції України, зробив висновок, що ця норма Закону суперечить їй з таких підстав.
Так, право на справедливий суд є конституційним правом людини і громадянина, яке встановлено приписами статті 55 Основного Закону.
Відповідно до приписів статті 102 Конституції України Президент є гарантом додержання її, прав і свобод людини і громадянина.
На мою думку, мова йде про конституційні права і свободи.
Якщо Президент є гарантом дотримання конституційного права на справедливий суд, який забезпечують судді, котрі набули функціональної легітимності відповідно до вимог Закону, то зобов’язаний перевіряти правильність процедури кваліфікаційного оцінювання.
Не випадково Закон наділив його повноваженнями приймати остаточне рішення про призначення судді.
Якщо припустити, що таких повноважень у нього не має, то як він може гарантувати кожній людині і громадянину право на справедливий суд у разі призначення суддів, які, як у нашому випадку, не склали успішно кваліфікаційний іспит і не досягнули мінімуму особистої та соціальної компетентності.
Таке повноваження у Президента є, що випливає з розуміння, що таке «гарантія».
Відповідно до приписів статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Якщо перенести законодавче визначення поняття «гарантія» на спірні правовідносини, то отримуємо наступне.
Президент – гарант, я – бенефіціар, а Комісія і Рада – боржники.
Таким чином, Конституція України зобов’язує Президента перевіряти процедуру обрання суддів, щоб таке призначення не порушувало право громадянина і людини на справедливий суд.
Як громадянин і людина, маю право звертатися з вимогою про захист порушеного конституційного права до гаранта, якщо Комісія і Рада (боржники) не виконують обов’язку, який встановлено Законом.
Треба звернути увагу і на наступне.
Приписи статті 102 Конституції України прийняті раніше у часі, ніж положення частини 1 статті 80 Закону.
Автором Закону є Президент.
Таким чином, Президент вирішив позбавити себе конституційного обов’язку шляхом прийняття закону.
Однак, такий обов’язок зникає лише у випадку внесення змін до Основного Закону.
Підсумовуючи, зробив висновок, що Президент порушив приписи Конституції України, не провівши перевірки порядку обрання суддів Верховного Суду, що призвело до призначення на таку посаду осіб, які не могли бути визнані такими, що успішно пройшли кваліфікаційне оцінювання.
Це ж є доказом порушення мого конституційного права на справедливий суд, яким є суд, що утворюється відповідно до вимог закону.”
Пане Президенте України, готуйте заперечення!
